Чого я маю ще навчитись,
Щоб стати мудрою до скону?
Спокійно щоби посивіти,
Із музикою саксофону.
Життєвий джаз звучить прекрасно,
Від нього шкірою «мурахи».
А скільки ще всього неясно,
Куди на зиму летять птахи?
Чому гірчить осіння кава?
І друзів менше, ніж у школі?
Хороша книга – нецікава?
І мед не відризнить від солі?
З роками все міняє ціну,
Що коштувало міліони.
За копійчину гнемо спину,
В думках, вдягаючи корони.
І прокидаємось у мріях,
А засинаєм в сподіваннях.
Вони щоденно нас зігріють,
Відповідають на питання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615265
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Antonina Vinnitskaya