Стою у храмі вечоровім тиші -
На перехресті мороку й зорі...
Вдивляюся, як день минулий пише
На шпальтах неба спогади свої...
Прозорий день осінньої печалі
Із недопитим келихом жалю...
Твої пташині хори відгучали,
А ти все шепчеш:- Вірю і люблю...
Бентежить мить вечірнього згасання,
Що проминає вже без вороття,
Оце прозріння - і оце прощання
В театрі доль - під назвою Життя...
І хто був хто на цій жорстокій сцені?
А власне, це хіба не все одно?
Осінній вечір під опалим кленом
Доп'є терпке самотності вино...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615235
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)