Про що дерева шепотять в ночі

Про  що  дерева  шепотять  в  ночі?
Коли  Світ  людства  засинає.
Чому  тремтить  листва,  не  мов  би  плачучи?
А  деяки  дерева    завмирають.

Оточені  ви  кам’яним  «мішком»,
Що  люди,  своїм  містом  називають.
Природньою  красою  у  місті  том,
Ростете  ви,  хоч  вас  і  зневажають.

Забули  люди  про  красу  дерев,
Які  їх  з  покон  віку  зігрівають,
Не  пам’ятають,  що  з  одних  джерел,
Вони  з  деревами  життя  своє  черпають.

Про  що  дерева  шепотять  в  ночі?
Про  що  зелені  браття  розмовляють?
Тремтять  та  терплять  мовчки,  плачучи,
За  те,  що  їхню  працю  зневажають.

Закони  Неба  попрані  людьми,
Вода,  дерева,  звірі  –  всі  страждають.
Тому  й  тремтять  дерева,  плачучи,
Багато  з  них  і  зовсім  помирають.

Ростуть  вони  чарівні  на  Землі,
Весь  сморід  людства  через  себе  пропускають,
Працюють  без  подяки  взагалі,
Від  сонця  промінів  нас  з  вами  укривають.

Про  що  дерева  шепотять  в  ночі?
Тихенько  листячки  тремтять  та  замовкають.
На  нашу  з  вами  ласку  сподіваючись,
Під  ранок  тихо,  сумно,    завмирають.

Чи  ж  можна  люди  ставитися  так,
До  тих,  хто  вас  собою  захищає,
Тих,  хто  стоїть  і  не  летить,  мов  птах,
Від  вас,  все  терплять,  вам  все  пробачають?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615201
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Валерій Лощицький