Осіння любов

                                     
Хтось  скаже,  що  жовтень  не  для  кохання,
що  він  занадто  засмучений  і  меланхолійний…
Пора  любові  –  весна!
Зазвичай  весною  збуваються  мрії,  бажання,  сни…
Але  я  не  погоджусь  з  цим  і  поспорю.
Осінь  –  пʻянкий,  стиглий  плід,
який  загостює  почуття.
Вона  майстерно  володіє  цим  таїнством  
і  натомість  не  просить  за  це  ніяких  податей.  
Навпаки,  осінь  щедра  і  чутлива.
Вона  з  радістю  поділиться  своїми  таємницями
і  кожним  сонячним  днем.
В  цьому  мене  підтримає  кожен,
хто  з  нею  знайомий  і  може  цим  насолодитись.
А  якщо  серед  суцільних  дощів  і  мряки
інколи  видасться  сонячна  днина,
яка  цінніша  за  спеку  будь-якого  літа,
і  своїм  теплом  зігріє  осіннє  кохання,
те  стає  ще  світлішим  і  сильнішим!


                                           ***

Не  в́ірте  тим,  хто  вам  розповіда́є,
що  ж́овтень  не  пор́а  кох́ання,
й  душ́а  не  бʻється  пт́ахом  на  світ́анні,
і  восен́и  кох́ання  пропад́ає.

Не  вір  том́у,  хто  ѓордо  промовл́яє,  
що  восен́и  кох́ання  спить,
що  с́ерце  л́едве  бʻє́ться  й  не  бол́ить,
лиш  навесн́і  кох́ання  розквіта́є.

Що  т́ільки  навесн́і  є  в́іщі  сни,
вир́ують  мрії,  збу́дуться  баж́ання,
серц́я,  мов  ќелихи,  нап́овняться  кох́анням
і  в  уніс́он  спів́атимуть  вон́и.

Однак  я  з  цим  посп́орити  гот́овий,  
щоб  о́сінь  захист́ити,  й  обер́ежно  
зам́овити  за  неї  д́обре  сл́ово
та  в́исловити  д́умку  протил́ежну.

Вон́а  –  це  ст́иглий  плід,  як  мед  сол́одкий,
який  пʻян́ить  і  бу́дить  почутт́я.
Це  ш́епіт  в́ітру  в  л́исті  біля  бр́оду,  
це  т́аїнство  кох́ання,  це  житт́я.

Це  зр́іла,  доскон́ала,  томна  д́іва,  
що  м́іддю  л́ісу  й  з́олотом  пал́ає.
Дбайл́ива,  щ́едра,  д́обра  і  чутл́ива,
що  ќовдру  оксам́итну  ст́елить  ѓаєм.

Хол́одними  дощ́ами  все  част́іше
вон́а  кропить,  мряч́ить,  струм́ує.
А  бл́исне  сонце,  зн́ову  наймил́іше  –
тепл́о  і  кл́аптик  н́еба  нам  дар́ує.    

І  т́ільки  випада́є  св́ітла  дн́ина,
душ́а  спів́ає,  н́іжиться,  брин́ить.
Це  Ма́йстром  намал́ьована  карт́ина,
ос́іння  ќазка,  таємн́иці  мить.

Цю  мить  блаж́енства,  с́ерця  насол́оду
відч́ути  зд́атен  все  ж  не  ќожен  з  нас,
а  л́ише  той,  хто  л́ісу  прохол́оду
цін́ує  більше  за  спеќотний  час.  

І  почутт́я  знов  с́или  набир́ають,
кох́ання  пт́ахом  л́ине  до  небе́с,  
І  с́онця  пр́омені  в  стал́евім  н́ебі  с́яють…
О  Бо́же,  зн́ову  я  воскр́ес!

жовтень  2015,  Миколаїв

Це  мій  переклад  твору  Наталії  Рибальської  «Кто  скажет,  что  октябрь  не  для  любви…»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615172
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 22.10.2015
автор: Олександр Мачула