Моя печаль у листопадній зливі,
Насупленій, важкій імлі…
Дерева не такі уже красиві,
А понад ними — журавлі.
Вони летять у зграях на край світу,
Несуть свою любов, жалі,
Неспокій і журбу несамовиту
Вервечкою в чужі краї.
Моя печаль у перемоклих травах,
Важких від дум на зламі літ,
У тихих від байдужості отавах,
Хоч серце проситься в політ.
Моя печаль в осінньому прощанні,
Напередодні холодів…
Опісля літа в довгому мовчанні
Відкрила душу для снігів.
21/10/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615106
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Lana P.