Можеш говори що завгодно з надією
приховати стан речей і думати
пошепки без зайвих свідків.
Але ти мабуть про свої очі забув ,
які скажуть більше і залишать
на твоїй шкірі червоні глибокі мітки.
Ще трохи і ти розлючено зачиниш
свою пам'ять у темній коморі.
Як ти там зараз один?
Я без тебе вже не відчуваю
всередині себе раніше живе море.
Простягни руки до сонця,на твою територію
щастя згодом босоніж ступить.
Ти тримай двері відкритими навстіж,
Я з добрими намірами в цій черзі наступна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2015
автор: Даринка Мрачек