Вітер осінній збиває ходу,
Дощ ляпотить в парасолю,
Миє до блиску дерева в саду
Та срібники сіє по полю.
Все десь зачаїлось живе
У гніздах своїх та у норах.
А дощ без упину пливе
По неозорих просторах.
Напоїть весь край до схочу,
Що так зачекався вологи.
Золотаву посріблить парчу,
Обабіч слизької дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614942
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Леонід Федорів