Для нас ти надія й Надя,
Для руських – пішак у грі,
Та крок уже до «Торнадо» –
Розплата прийде за гріх…
Вона українська жінка,
І льотчиця, і депутат,
До правди завжди тяжіла,
Державу пішла захищать,
Адже не могла відстати,
І рвалась на передову,
За землю, сестру і матір,
І за Україну нову,
В Майдані що відродилась.
І Наді близький Майдан,
Та доля чомусь глумилась…
В полон у російський віддав
Мужик її, товстомордий,
За плату, а мо’, просто так,
Та Надя, красива й горда,
Була, мабуть, ще і свята.
Одна вона проти суду
І проти імперії зла –
У цьому її є сутність –
У вільній країні зросла.
Стоїть, мов Христос, розп’ятий,
Над клікою вище стоїть,
Й дивуються їй «ребята»,
Черпає де сили свої…
Тримайся, Надю, тримайся,
Вже до перемоги – лиш крок,
Росія не тільки «матом»
Війну веде проти жінок,
А й зброєю, і психозом,
Та і кишеньковим судом,
То сіє страшні погрози,
Не геньбує навіть стидом.
Та суд, вірю я, настане:
Гааги чи Божий це суд –
Він крапки над і розставить…
І Путіна з троном знесуть!
16.02.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614936
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)