Спалахнула Земля в землетрусі,
Чорна магма рікою тече,
Закричала Земля,
Що є сили:
- Так не можу страждати вже я!
В мене серце пробите у скалках,
В мене порох в душі і в грудях,
Люди я ж Вам даю тільки щастя,
А Ви в відповідь –
Біль, жах і ад!
Хіба мало Вам сонця, і неба,
Гір високих, солоних морів,
Див земних кожен день поміж себе!
Кожен день щастя зморене в сон.
Не чекайте від мене пощади,
Я пробита в озоні діра,
Кожен день я потроху згасаю,
Як на небі остання зоря.
Не бажаю Вам Зла я і смутку,
Жити хочу я з Вами повік!
Та не можу, розпечене жало,
Вже всмокталось по горло й кипить…
Мені важко, будівлі бетонні,
Хмарочоси загнали у тінь,
Скло, асфальт, безконечні мотори,
Нема ночі мені, нема дня!
Хочу стати одним я вулканом,
Один раз спалахнуть звідусіль,
Розлетіться в осколках Урана,
В заметілі холодних снігів.
Крига жар мій остудить навічно,
Розчинюся в блакиті морів,
Тихо сплю, я навіки померла,
Від людей, яких досі люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614932
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 21.10.2015
автор: Людочек