Я не прийду босоніж серед ночі,
Бо не покину теплого гнізда.
Хоч досі нам сліпі вітри торочать
Оте коротке запізніле "так"...
Не пам'ятаю теплої долоні,
Забула присмаки терпкої ночі.
І лише кров виспівує у скронях:
"Його ти знову бачить хочеш, хочеш"...
Я розміняла роки не з тобою,
Не бачила ні берега, ні броду,
Де ти колись байдужою рукою
Назавжди скаламутив чисту воду.
Я закривала серце від спокуси,
Я чути не хотіла, але чула:
"Ти вже давно забути його мусиш!"
-кричали роки. Але не забула...
Та не прийду я більше серед ночі,
Бо не здолаю ту бездонну прірву.
А клятий вітер знов мені шепоче:
"Кажи, що хочеш - я тобі не вірю"...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2015
автор: Наташа Марос