Гусінь місце вибирала:
Де б вона відпочивала.
Зручно ніжки всі розклала
І волосся розчесала,
Шурувала очі, ротик
І погладила животик,
Позіхнула, здивувалась:
Що це поруч відбувалось?
Щось вилазило із дірки,
Вибиралась в муках, гірко.
- Що воно таке? Не знаю.
Ну й гидота виповзає:
І без кольору, без виду,
Голе, зморщене, без встиду.
Як так можна допускати:
Світ таким от наповняти?
Поки гусінь лютувала,
Бруд із рота виливала,
То від Бога чудо стало:
Враз «гидота» засіяла,
Розрівняла чудні крила
І красою осліпила.
Гусінь аж відкрила рота
Тай упала у болото.
То ж не падайте, любенькі,
Не любіть ви побрехеньки,
Не обпльовуйте нікого:
А ні свого, ні чужого!
Бог творив нас всіх з любов'ю
І купив своєю кров'ю.
У Христі усі ми - браття!
Хай любов горить багаттям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2015
автор: Тріумф