Тікає час… Години йдуть, хвилини
Під звуки вибухів, сирен і канонад.
На білому снігу – сльоза… калини,
Яку спровокував російський «град».
І кров юнача, тепла, зовсім свіжа,
Зросила щедро під Донецьком сніг;
Це без ножа матусі серце ріже,
Воно – в чеканні, день і ніч – без снів.
І зорі в соннім небі заніміли,
Стараються, щоб підігнати час,
Щоби сніги усюди були білі,
Щоб мир прийшов в знекровлений Донбас.
9.12.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614734
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)