Я тричі помирала у сні.
Я тричі торкалася неба
І тихо шепотіла тобі,
Що сонця мені вже не треба.
Я тричі писала листи.
Я тричі писала коханням,
А тепер між нами осінні мости,
Що стурбовані одним лиш питанням.
Ти тричі цілував у вуста?
Ти тричі благав про кохання?
А у відповідь пусті лиш слова,
Що наче вітрові коливання.
Тебе тричі не брав я в полон.
Тебе тричі не бачив у сні.
Я залишив тебе і сів у вагон,
Й нагадаю про себе при ранній весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2015
автор: Вікторія Єсеніна