****************************************
Ті зморшки рідного лиця
Упали в очі... Бачу я...
Ось ця - від горя пролягла,
Коли біда до нас прийшла.
А ця - вела в дорогу нас -
Переживань застиглий час.
І біль, і смуток на лиці...
Мов карти, зіткані взірці.
Так доля залишала слід
Від суму, клопотів й робіт.
І радості є тут сліди...
Та мало... Більше є журби...
Ті зморшки рідного лиця
Розгладить тих людей рука,
Хто найдорожчі... дорогі...
Котрі живуть завжди в душі...
Тому вже їду я... Іду...
Подзвоню... Просто обійму...
*******************************************
Фея Світла
20. 02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2015
автор: Фея Світла