Спіткнулась. Маленька ямка,
Та вивихнуте плече.
Думки тривожать до ранку,
Біль нефізична пече.
А скільки тих ран болючих,
Що тіло без жалю рвуть.
А випадок? Неминучий.
Сталось. Пройшло. Забуть.
Та серця відкриті рани
Біжать по шкалі, як ртуть.
Розлуки, зради, обмани
В зболілому серці живуть.
В кутку присіли. Чекають
Миті, щоб влізти на трон,
Військо " відважне" мають -
Зграю чорних ворон.
Пускають плітки, облуду,
Важкого калібру метал.
Такого намісять бруду,
Відьом скличуть на бал.
Таке буття кольорове,
То чорним малює шляхи,
То в радісно-веселкове
Життєві латає дірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2015
автор: Тетяна Акименко