Танцюючи під небесами,
Потрапивши під дощ
Промокли, та не повтікали
Так цілувалися, а щож...
Хіба ніжніше щось торкнеться
Як під дощем вуста?
Хіба тепліше щось знайдеться
Як рідна, любляча душа?
Глушили грому крик, кохаючи,
Змиваючи страхи.
Вірили, майбутнього незнаючи,
Тримаючись руки.
Засинаючи під шум дощу
Вкривалися тілами.
"Я не забуду...Відпущу.
Чекатиму роками."...
Холодні зливи осінь розливає.
А я любитиму дощі.
Хіба щось краще зігріває
Як спогад рідної душі?
І засинаючи під шум дощу
Відпущу своє минуле,
А у небес тихо попрошу
Поплачте, щоби не забули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2015
автор: Оксана Бугрим