Сипнула леліток у душу:
- Палайте, ліси
пташиною Фенікс,
мені обпікаючи п'яти!
Тріщать падолистом
в полоні страшної краси
покірні дерева
(а влітку ж були крилаті!).
То Осінь-циганка:
спідниця з розірваних хмар,
і має дощами
розплетене вітром волосся…
Пожежі лісів
догоряють промінням Стожар,
лишаючи кленів
до гілки обвуглений остов…
Напустить туману ув очі –
і зникне кудись
(розтануть сліди
на притрушеній снігом дорозі)…
а в пам'яті довго іще танцюватиме ліс,
охоплений полум'ям,
наче циганським гіпнозом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614216
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: ptaha