[i]Вона пішла, без зайвих слів та поцілунків,
По собі не лишаючи слідів.
Осінній смуток, тихо вийшов за лаштунків,
Життя – це гра на протязі років.
Вона пішла, а ті слова запали в душу,
Буває часом, ліпше промовчать .
Та сполохану тишу, я вже не порушу,
Хоча від болю, хочеться кричать.
Вона пішла, в очах стояли болю сльози,
В душі була зима й мели сніги.
Життя – складається майже завжди, із прози,
Й змінити це мені не до снаги.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2015
автор: Осінній Вальс