Пробіл, три крапки і закрита дужка.
Я ще існую. І жива душа.
Я не піду казати смерті «ну ж бо»,
Та чи молитимусь, розкаяна в гріхах?
Мій дім – абстрактність у бездонних чашах,
Що без упину ллю туди вино,
І разом з тим питаю себе, нащо?
Чи варто бути? Чи не все одно?
Мій сенс буття – це щось недосконале,
До чого пнусь, як інші, я сама,
Про що, можливо, б і колись сказала –
Його не буде, не було й нема.
Пробіл, три крапки і закрита дужка.
Це план того, що назовем «життя».
Як не хотілося б казати : жити мушу,
Я не готова ще пізнати забуття.
© Жанна Білавич, 22.10.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614182
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: Жанна Білавич