Так тяжко стало жити і молитись
І крила віри обламались на шляху.
У сердце гріх підкрався,похоть...
Плоть одурманена живе в гріху.
Так боляче,коли нема підтримки.
І близьким байдуже на серця крик.
І докоряєш не себе,а всіх ти.
у боротьбі ти переможений.До цього звик.
Так невимовно сумно,що ти підло
супроти Бога чиниш раз у раз.
Коли прийде та довгожданна перемога?!
І виплавиться з серця гіркий яд...
Гріха,безчинства,беззаконня
і зникнуть чорні плями із душі?!
Прийде та радість,зникне втома
І буде сила перемогти у боротьбі?!
Мій друже,маєш зброю ти відважну,
щоби здолати шторм і буревій.
Та віра,що далась Христом назавжди
Тримай її, словам Ісуса вір.
За всі незгоди і переживання ти дякуй Богу.
Із рук пробитих прийми ти благодать.
Господь тобі дає цю перемогу
Щоб ти стояв і друга міг піднять.
В крові Христа ми маємо прощення,
Ми маємо відкуплення гріхів.
Не забувай, Він - поміч, Він - спасіння!
Ісусу дякуй!В цьому сила,знай і вір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614106
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: Cвітлана Алістратова