Моя постіль пахне тобою…
Ти ще зночі залишив свій слід.
А ранком ти вмить став росою,
Й помандрував на весняний схід.
Мої руки пахнуть тобою…
Твоє тепло зберігається в них.
Наше кохання почалося весною,
Та потім ритм сердець наш притих.
Мої губи пахнуть тобою…
На них ще зостався нектар.
Він розчиниться разом з сльозою,
Й перекине увесь календар.
Моє тіло пахне тобою…
Ще просочене хлібом й свіжим вином.
Воно не зів’яне цією зимою,
Моє тіло огортатиме сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: Вікторія Єсеніна