Як це листя скрутити жмутом, зібрати в кошики,
Як цю осінь гірку зацу́крити теплим медом?
Як цю тишу не чути, вона ж говорить пошепки
У тобі́, у твоє́му домі, під тво́їм пледом.
Як це небо схмурене трохи зросити фарбами,
Як цей смуток терпкий закрити високим муром?
Хтозна-де наші душі тихо вальсують парами,
Лиш не поруч із нами. Дай мені цю мікстуру.
Влий мені трохи чаю, вкинь туди сонця за́ходи,
Багряні промені я всотаю між пальцями.
Хтозна-звідки принесла осінь отруйні ягоди,
Ми серцями були молоді, стали – старцями.
Як цю осінь накрити шовком, зашити нитками,
Закрити у скриню і затопити грозами?
Вона мала прийти із миром, прийшла зі збитками,
І, мов злодійка, ві́рші замінює прозою.
25.09.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613988
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Альбіна Кузів