З дня народження людина
Мчить у потязі "Життя".
Мчить до станції "Пенсійна",
Та, на жаль, без вороття.
Вороття назад немає.
Так створив життя Творець:
Цей потяг напрямок тримає
Тільки лиш в один кінець.
Хто ж приїхав на "Пенсійну",
Той із потяга зійди,
І вже далі самостійно,
Скільки зможеш, пішки йди.
Тож бо далі хто чвалає,
Хтось іще чекане крок.
Але кожен піший знає,
Що настав фінальний строк.
І тому - то отих піших
Гне тягар думок сумних.
Друг до друга кличе лише
Упокій когось із них.
І при цьому, та й по тому,
Тільки й чути балачкИ
Про свою в ногах утому
Та про різні болячкИ.
Так і хочеться гукнути:
"Йдімо, люди, залюбки!
Мають радісними бути
Навіть фінішні рокИ!
Йдімо легко, не в напрузі,
Попри втому у ногах.
І спілкуймось в колі друзів
Не лиш на похоронах."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Микола Холодов