Збирала осінь кленове листя,
поставила у вази гостролисте,
чому сумна ходиш, красуне,
хоч іще зовсім юна?
Може не юна: жовтень на порі,
засвітить сонце, потім ліхтарі,
швидко повечоріє восени,
де довгі ночі і холодні дні.
Летить із дерева кленове листя,
осінь із них творить намисто,
багряна й жовта намистин краса,
забути сум пора: буде нова.
Летить листочок повз вікно,
неначе йде минулого кіно,
згадай найкращі в ньому кадри,
додай життю теперішньому барви.
Дощ намалює для кіно субтитри,
стирає сам, щоб новим жити,
у безкінечний кінофільм життя
частину осінь додає для майбуття.
Художник Daniel F. Gerhartz.
15.10.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2015
автор: Светлана Борщ