Надії вісники.

     
Арктичний    подих    жовтень    заморозив.
Приніс    з    собою    снігову    імлу,
Володарки    північної    погрози,
Скував    квітник    в    осінньому  саду.

Принишкло    все,    лиш    горді    чорнобривці
Замерзлі    та    нескорені    стоять!
Незламні,    наче    викувані    з  криці,
Крізь    сніг    намистом    сонячним    горять!

Їх    не    злякали    крижані    морози
І    віхоли    підступної    зими!
З    весни    їх    гартували    бурі    й    грози,
Дніпро    давав    живої    їм    води.

Вони    зросли    нескорені,    незламні!
Собою    вкрили    землю    від    біди!
Величні    Духом    і    на    вроду    славні
Надії    вісники,    любові    і    журби…

Слава        Україні!                  Кіндрат  &  Корінь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613813
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Кіндрат Корінь