Моя мука живе у слові,
Моє серце б’ється у мові,
А душа на крилах літає,
І мій розум їм помагає.
Мої очі з води п'ють силу,
Мої руки - великі крила.
Як змогла б, у небо злетіла,
Та високо піднятись несила.
Бо турботи на землю спускають,
Руки-крила важку ношу мають....
А ДУША з СЛОВОМ рветься увись,
Кажуть розуму: "Помолись,
Щоб ми легко злетіли у синь,
Ти турботи щоденні покинь".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613796
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Зелінська О.