[b]Все ніби так,
як ти того хотіла,
Життя – коньяк,
що гріє твоє тіло.
Все ніби так,
і майже Dolce vita,
Медовий смак,
безвізового літа.
Все ніби є,
Ти виграєш – приємно,
Життя – круп’є,
відводить очі чемно.
І ніби залюбки,
Смакує, до вподоби,
Стоять над «і» крапки,
всі золотої проби.
Та щирості нема,
Немає справжніх друзів,
Печалі переймá,
Шарман вечірніх блюзів.
Кохання – чи булó?
Згасає від абортів,
Як напис на табло,
Чужих аеропортів.
Сумління – аж ніяк,
До келиху налила,
байдужості коньяк,
у ньому все втопила…[/b]
© Юрій Прокопенко
[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2015
автор: Юрій Прокопенко