Не плачу – сохнуть в душі сльози,
Встигають стати попелом в огні,
Який так пристрасно і разом з тим нещасно
Вдалося в серці розпалить мені.
Я не страждаю, хоч кажу, що муки
До крові б’ють мою сліпу любов.
Скажу, не вірю і не в змозі більше,
Та знаю, ще верну до неї, знов.
Ще попрошу її нещасного прощення,
Ще обірветься на дні серця самота.
Та знаю певне, що любов – моє натхнення.
Вона, як я, невинна і проста.
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2015
автор: Жанна Білавич