Душа буває, як намокла вата,
Від мрій задумливих, сирих дощів,
Як той листок опалий, що прим'ятий
В туманах на світанку спохмурнів.
А коли совістю розп’ята думка,
Навхрест від доленосних поривань,
Горить душа осіння, мов чаклунка,
Щоб захистити тіло від страждань.
Буває, що в тоненькій павутинці
Метеликом літає у гаю…
Так безтурботно в равлика хатинці
Свій прихисток шукає, як в раю…
Коли в стійкому настрої, натхненні,
Вона зривається у дивосвіт…
У щирому, палкому сокровенні
Передає твоїй душі привіт! 14/10/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613424
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.10.2015
автор: Lana P.