[b][i]Пробач за недосказані слова...
Що я не можу ніжно обійняти.
І за любов пробач, що ще жива,
Чомусь вона не хоче відпускати.
А память знову простягає руки...
Її сумління чисте і терпляче.
Вона тихенько плаче від розлуки.
В надії, що ніхто цього не бачить.
* * * *
Розтанув вечір... спогади і тиша...
А ти далеко ... чи мені це сниться
Коли вітрами за вікном колише
Осіння ніч ,думки, яким не спиться?..[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2015
автор: Nino27