Ці рухи прослідковуються кожного дня
Лінії на твоїх долонях покажуть шлях до води
Знаки на тканині твоєї сорочки вкажуть на краплі вина
Морок та місячне світло не принесуть журби.
Ця погода штовхає мене на вчинки,
Які потім роблять мене грішною.
А ти вічно так посміхаєшся, ніби знаєш більше
Знаєш, і приховуєш від мене одної
Скажи бодай, скільки вже років нашій розмові.
Як ми залишили це місто без спогадів у валізах
Як ти кожної ночі питаєш у перехожих чи холодно в лісі
Як так сталось, що досі не знайдено винних
У грішності моїх вчинків та шрамах на твоїх сухожиллях.
Замкни свої очі, спробуй заснути.
Не думай про тих, хто не знає як бути.
Не думай. Наступного ранку немає
Час, він ніби є, а нас у нього немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613289
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2015
автор: все_світ