Мандрує тепле літо до кінця,
Останні дні на промені низає,
Ось-ось пошле до вересня гінця,
Щоби його потішити розмаєм,
Поки у зеленлисті тоне гай,
Птахи у нім клопочуть, невгавають.
Земля за нічку хоч і вистига,
Та роси ранком з трав мені моргають.
Радіють плодом сонцю ліс і сад,
І око ваблять кетяги калини,
Хмаринки білі угорі висять,
І журавлі у рідній ще долині.
Люблю цю пору – літечка фінал,
Коли під маревом сивіють мокрі ранки,
І невідомо, в тім чия вина,
Що надвечір'я вишива серпанки.
23.09.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613055
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)