Світає... край неба палає.
Соловейко в темнім гаю
Сонце зустрічає...
(Т. Шевченко)
Стрічав сонце соловейко
Піснею над гаєм.
Проводжала дівчинонька,
Весняним розмаєм.
Проводжала на війноньку,
З вечірнього часу.
Виїзджав її коханий
На бої в Донбасі.
Прощай, прощай дівчинонько,
Не плачся, не треба!
З перемогою, зі співом
Повернусь до тебе.
Як ховатимусь, то цього
Не зможу простити
Сам собі. Своє кохання
Треба захистити.
Бачиш мила: даль – далека
Вогнем червоніє...
То страшенна небезпека
Наплива з Росії.
Показилися, прокляті,
Лихі московіти.
Лізуть з нами воювати,
Люцифера діти.
Слухала та цілувала
Його вуста й очі.
Обіймала, пригортала
Груди парубочі.
Ніби знала – відчувала
У чаду кохання,
Що ця нічка солов’їна
У них двох остання.
09.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613022
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2015
автор: dovgiy