[i]Пам‘яті незнайомого
[/i]
Ані чорними,
ані сірими
на подвір‘я моє
сіли вони
журавлями,
ні дикими гусами.
Знак душі моїй.
Скоро рушимо.
Ані чорними,
ані сірими -
вже стоять вони
кіньми білими.
Двоє в запрягу
подорожньому...
Мамо, правда,
що так - не кожному?
Прилетіли нечутні.
Здо́гадом
зрозуміти дали:
спогадом
залишаюся з вами.
Поквапом
прошепочу:
«Прощайте, поки що...»
Біль забрали,
одвели жаль.
Легко стало...
Та все ж – прощай!
Прости, мамо!
Любов твоя
недосяжна буде:
смерть і їй межа.
Не на часі плач,
ти не муч себе.
Я ж не назавжди -
там же ждуть мене!
Усміхнися, ма‘, -
В добрих я руках.
І все буде так,
як... Розкажу в снах:
ані з чорними,
ані з сірими -
прийду з білими,
тільки білими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Artemis