Бараки засмучені й сиві,
Неначе приковані сни.
О скільки тут волі згоріло!
О скільки тут горя знесли!
Мов звірі в страшних казематах,
Шукали рятунку з біди.
В очах, як на камерних гратах,
Вкарбовано в сталь: Соловки.
У цьому останньому домі
Секунди,неначе роки.
І кличуть до Бога щоночі
Молитвами сліз Соловки.
І тихо стікають останні
Краплини в клепсиді з води.
Прописка у паспорті в’язня:
Тюрма для святих; Соловки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612781
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2015
автор: baluwka