ПЕРЛИНИ КОХАННЯ.
Море... накочують, піняться, піняться хвилі.
Ходив би... нашіптував звуки від імені, милі.
Дивився... Дивився б закохано в зоряні очі.
Та тільки... та тільки вертати нам море не хоче!!!
Не хоче, щоб знову над нами шуміли каштани,
Не хоче, шоб ми, як тоді, - були юні та п’яні.
Не хоче, ні слухати щось, ні про щось нас питати,
Не хоче... не хоче з припливом любов повертати!
Море... чом хвилі шалено об скелі так б’ються?
Море... тобі на цей беріг тепер не вернутися.
Море... злітають в повітря краплини солоні,
Море... хіба наше щастя тримав я в долоні?!
Море... ходжу уздовж берега, в хвилях очима блукаю,
Милу перлину кохання даремно шукаю.
В чому, скажи, моє серце, обоє ми винні,
Що ми загубили кохання перлини?
10.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: dovgiy