Москалі рекламують чай,
Пьють із цукром - бо так їм гірко,
Їх життя, кожен зна – печаль,
А в українця є горілка.
Є надія, і спрага – є,
Невмируща і невгамовна,
З джерела він надію п’є,
Ставши більш україномовним.
Москалі, як нап’ються – сцуть,
Чай він ниркам не дасть покою,
А вкраїнець він знає суть,
Та від того не знає горя.
Він газує без газу – сам,
В нього крила і карі очі,
Він усього, що бачить – цар,
І у нього душа співоча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612732
Рубрика:
дата надходження 12.10.2015
автор: Ригайло Вінцеслав