Повітря здається смішним
Подих ладен ловити твій
Шукаючи у нетрях спів
Впадаючи у барви снів
Крокуючи шляхом розбитих людських доріг
Філософа уздрів на них
Він тихо і байдуже шепнув мені :
"І навіть коли шляхи ваші
Потраплять під буревій
Коли сірі хмари
Покриють вигляд твій
Питаннями буде вкрита
Уся стезя твоя
Темрява гукати буде
Важкі і не зрозумілі імена
Коли природа візьме вас
У свій полон
Накинувши і вкривши тіло біле
млою ненависних стріл
Коли руки будуть у чорнявих кайданах
А в серці стоятиме насамовитий страх
Коли слова не зуміють вас удовільнити
А сонце в небі
Якось блякло буде світити
Полон ваш здасться
Загальною метушнею
Шлях ваш - очі ваші
Кроки ваші - стерті...
Думки розчавлені і смертні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612607
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2015
автор: Vita inTerest