В надіях-мріях хміль азарту –
Я з ними, як у небі стриж.
Оце б пройтися по Монмартру
І закохатись у Париж.
А потім у ліловий вечір
Угледіти тебе отут
І обнімати милі плечі,
Пірнувши в юність золоту.
І цілувати до знемоги,
Як здавна вміють в місті цім…
Але, на жаль, мої дороги
Лише на Куп’янськ, Пісочин…
30.09.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Вячеслав Романовський