Під Прилуками все зеленіло,
Тихий Удай ніс води в Сулу,
Свіжу купіль в дарунок селу,
Й піднебесся синіло й дзвеніло.
Низько кланявсь вузенькому руслу
Сонний берег. Світилась вода.
Сонце радо згори загляда,
Поки сутінки сірі не згускнуть.
Серце спогадом-тугою стисло:
Ти для мене завжди дорога
І потрібна мені і лугам,
Тихий Удаю, річко дитинства!
01.03.13
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612443
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)