Усі кудись спішать, щось доганяють.
Час біжить, немов скажений пес.
Зупиняться лише для того, що чекають
Щоб знову розпочать шалений крос.
Спливає рік за роком непомітно,
А там дивись й століття вже пройшло.
Зима міняє осінь, весну – літо
Й минулих поколінь мов не було.
Людино, зупинись, не мчи невпинно.
Оглянься навкруги, прекрасний світ.
Безцінна кожна мить, кожна хвилина
І не замінить її сотня літ.
Живеш ти саме зараз, тут, сьогодні.
Не вчора, це пройшло вже в небуття.
І те, що було вчора, вже не модно,
Вже інші цінності, інше життя.
А завтра? Де воно? Це як примара.
Не знаєш, що зустрінеш через мить.
Лиш справжня ця хвилина, саме зараз.
Стій, зупинись, нема куди спішить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2015
автор: Наталія Білак