Твої коси - сонячні промені,
що, так голосно ваблять зранку.
Від марноти поховались ми -
занадто втомлені.
Від вільного життя
тільки, на вітрі дивились
в різні сторони
прозорі фіранки.
Як же ми втомились від всього
а воно як, і виявляється - не важливо.
Тільки, твої очі поруч
і більше не потрібно,
не потрібно нікого
з тобою я
і разом ми -
занадто щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2015
автор: Міша Малюк