Живи, зберігаючи спокій, сонце загляне й у твоє вікно,
зігріє промінням, а поки - не смій запивати смуток вином.
Дихай на повні груди, відпускаючи із подихом минулі образи,
очистись від непотрібного бруду, неважливе забудеться зразу.
Усміхайся так, ніби усмішка – загоїть найболючіші рани,
випивай її зовсім трішки, замість ліків, і лід у серці розтане.
Плач лиш тільки від щастя, хай ці сльози ллються рікою,
усе неодмінно вдасться, пам’ятай - твій ангел з тобою.
Співай, як почуєш знайомі звуки, не бійся, що скажуть люди,
«свою» ноту спіймай у руку, раптом можливості вже не буде.
Танцюй, «звільняючи з клітки пташку», хай навіть болить усе тіло,
хоч як би не було важко - головне, щоб душа не боліла.
Малюй, виражаючи найпотаємніші мрії, кольорами теплого літа,
вони – єдине, що тебе зігріє, коли сонце перестане світити.
Пиши, виливаючи переживання на папір, поки інші дивляться сни,
весна без сумніву прийде в твій двір, а ти не забувай – ЖИВИ.©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612102
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Аліна Олександрівна