Не в цьому столітті я живу,
Не в це сторіччя народилась.
Не з цього колодязя я п’ю,
Бо ця вода журбою просочилась.
Не тими вулицями брожу,
Не ті будинки оминаю.
Свою в них пам’ять не знаходжу.
Ось так по світові й блукаю.
Не ті для мене радості та біди,
Що люди поглинають день-у-день.
Давно з прохожими сусіди,
Що скоса дивляться лишень.
Не те для мене небо,сонця схід.
Усе чомусь чуже,теплом не віє.
Ріднішим став лишень вишневий цвіт,
І тільки він мене сьогодні гріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Вікторія Єсеніна