Знову тиша і холод вечірній.
"До побачення!" - крикне консьєрж.
Не останній цей день знов осінній
Уже більше не знатиме меж.
Завтра неділя і день воскресіння,
Тиша безмежна довкола.
Небо, повітря, природа осіння
Не повториться. Ніколи.
Десь за вікном у гаю між мостами
Лелеки летять, прорізаючи шлях.
Минали усе: і людей, і вокзали,
Бо важко їм жити в містах.
Хмари дощ принесуть достроково,
В них всі сльози людської душі.
Покохала цілком випадково,
І любила весняні дощі.
В нього донька і гарна дружина,
І минуле тепер не існує.
Залишилась береза й ожина,
І дощі. І лиш я їх чую.
Він щасливий сьогодні додому прийде.
Пізно чи рано? Не знаю.
Чоловік цей колись покохав... мене,
А я його й досі... кохаю.
22.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Ірина Морська