Вона любила бузок і запах бензину,
Посмішка рівнялась відголоскам дитинства.
Ніхто не пізнає очей на третину,
Бо ховає їх від людського кретинства.
Отак із просоння блукає містами,
Зв’язавши каштани у великий пучок.
Вона лиш ділилась своїми піснями,
Даруючи людям той самий бузок.
Така її ніжність, така і статура.
Така і любов її теплих очей.
Всі їй казали – «Тендітна натура.
Важко прийдеться серед темних ночей».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Вікторія Єсеніна