....я - на краю́. Тремтливо вітер
торкав крила... Боявсь штовхнути вниз!
А що, як ми - ген понад світом
майнемо легко, наче сліз тих бриз?!
І зникнемо в безодні неба,
на мить в душі відбившись кришталю́
веселкою.... Всміхнеться Геба*
й в нектар з"єднає жар туги-жалю́;
розлуку-зустріч; шал-кохання
і душу збурену мою - в твою
вкладе.... Ще раз зберу (востаннє)
всієї муки глибину... В раю!
//////////////////////////////
[i]* Геба - богиня вічної молодості; на Олімпі частувала богів нектаром та амброзією.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Мар’я Гафінець