У пахучому гроні вишневого цвіту -
Таїна твоя вічна й краса,
А рясні вишеньки - твої дрібнії діти:
Дарували ж любов небеса...
Жінко, вишне квітуча, стоїш між громами -
Чи сльозами умита, дощем?..
Але мусиш стояти - роками, віками,
Підпирати надію плечем...
Все чекаєш, чекаєш - чи сина, чи мужа -
Небо скресло - здригається вись...
Ти молитися мусиш і вірити мусиш -
Помолися ж за них, помолись...
Хай же спокій тобі подарує Всевишній
За дітей, за онуків - за рід...
Ти квітуй-процвітай, україночко-вишне,
Хай примножиться цвіт твій і плід.
Щоб у цьому земному безумному раї,
Де громи задвигтіли ізнов,
Ні на мить тебе не покидали
Твої Віра, Надія, Любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611265
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.10.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)