Мій дім за міліони світлороків...
Ти, тіла амфоро, такая нетривка,
Пусти ж мене у королівство змроку,
Хай вислизне із рук твоїх моя душа.
Ти вірною була в житті жоною,
Але в навколовсесвітню плавбу
Не візьму я нікого зі собою,
Сам в ту стихію зоряну пірну.
І між стовпів туманностей поплину,
Повз галактичних збурень острови,
І темних сонць оманливі перлини
Бо ждуть мене правічні береги.
Та ти не плач, моя смутна вдовице,
Вогнем сигнальним будуть звідтіля
Від мене вістки-хвилі доноситись,
Допоки не дістанусь маяка.
Туди зійду по істини сходинках,
Дізнаюсь, що я Богу тільки снивсь.
Та не тужи тоді, моя кровинко,
Йому за тебе я також моливсь.
3.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611184
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.10.2015
автор: Віталій Стецула