(Книга Пророка Еклезіаста)
Покоління відходить, покоління приходить,
А земля, як була, так і є,
І сонечко сходить, і сонце заходить,
І знову назавтра встає.
Віють вітри на південь, віють вітри на північ,
На круги повертають свої,
І не можуть наповнити синього моря
Всі потоки з ціло́ї землі.
Всьому свій час,
І година своя кожній справі під небом,
Всьому свій час,
І тобі ні за чим жалкувати не треба,
Бо то все - марнота́.
Є родитися час і є час помирати,
Руйнувати є час, будувати є час,
Розкидати каміння є час і збирати,
Час є плакати і танцювати є час,
І мовчати є час, і є час говорити,
Час любити і час ненавидіти є,
Час війні і час миру, зимі час і літу,
Бо накреслено всьому своє.
Всьому свій час,
І година своя кожній справі під небом,
Всьому свій час,
І тобі ні за чим жалкувати не треба,
Бо то все - марнота́.
Тож іди і живи, доки маєш потребу,
Та із серцем веселим вино своє пий,
Краще псові живому, ніж мертвому леву,
Тож іди і живи, грішний ти чи святий,
Все, що є, те вже бу́ло й ново́го не скажеш,
Бо нічого ново́го під сонцем нема,
Всі ми з пороху вийшли і в порох поляжем, -
І дурному і мудрому - доля одна...
Всьому свій час,
І година своя кожній справі під небом,
Всьому свій час,
І тобі ні за чим жалкувати не треба,
Бо то все - марнота́.
16.03.1993
Пісня
https://www.youtube.com/watch?v=sOQsE2axe6o
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2015
автор: Олександр Шевченко